Архів юридичних консультацій
В цьому розділі ви можете продивитися більшість наданих нами безкоштовних юридичних консультацій та ознайомитися з ними.
Правова ситуація 1
Ви прийшли до нотаріуса відкривати спадкову справу, а Вам кажуть що Ви пропустили термін на прийняття спадщини. Що це означає?
Відповідно до ст. 1270 ЦК України «спадщина може бути прийнята протягом шести місяців з дня відкриття спадщини», це означає, що Ви повинні прийняти спадщину фактично або подати нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини за Законом чи за заповітом саме протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Не після шести, а саме в період шести місяців з дня смерті.
Якщо Ви не прийняли спадщину, не подали цієї Заяви, то ви пропустили строк і тоді вам пряма дорога до суду де можна з поважних причин поновити строк на прийняття спадщини.
Ви запитаєте: «А чи можна прийняти спадщину, але при цьому не писати і не подавати Заяву?».
Так, можна, якщо спадкоємці були зареєстровані (проживали) з померлим за адресою реєстрації померлого, а, отже, фактично, вже прийняли це саме майно в спадщину.
Наприклад: громадянин, є спадкоємцем, був зареєстрований з померлим на дату смерті в квартирі померлого, пропустив термін шість місяців, але він все одно вважається таким, що прийняв спадщину. До всього іншого, він не може після закінчення шестимісячного терміну відмовитися від прийнятої спадщини. Щоб відмовитися від спадщини йому треба було б писати заяву про відмову, у встановлений термін, а якщо строк пропущено - йти до суду і там вже доводити, що він не користувався майном померлого, не приймав це саме майно в спадщину.
Важливо: відповідно Цивільного Кодексу України спадщина, як за законом, так і за заповітом, приймається вся повністю, без застережень. Тобто: не можна прийняти будинок у спадщину та при цьому не прийняти квартиру, або відмовитися від грошового боргу. Тобто діє правило: Або все або нічого.
Правова ситуація 2
З чого розпочинати сам процес оформлення спадщини? Які документи необхідно подати до нотаріальної контори?
Для того щоб почати сам процес оформлення спадщини вам для початку необхідно звернутися в лікарню та отримати довідку про смерть, з цією довідкою та паспортом померлої особи слід звернутися до відділу РАЦС і вже там одержати свідоцтво про смерть. Саме з цим свідоцтвом слід звертатись до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна ст.1221 ЦКУ) та подати заяву про отримання спадщини.
Загальний термін на прийняття спадщини встановлений у відповідності до вимог ст. 1270 ЦК України у 6 місяців і розпочинається з дня відкриття спадщини. Після закінчення цього терміну у спадкоємця виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Нотаріус повідомить про наявність чи відсутність заповіту.
Звернувшись до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини можна дізнатись про майно яке є спадщиною. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права, право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом. До спадщини входять і борги спадкодавця.
Борги спадкодавця – це майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх.
Частиною 1 статті 1281 Цивільного кодексу України встановлено, що: "Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги”.
Окрім обов'язку повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, частиною 1 статті 1282 Цивільного кодексу України визначено, що: "Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині». Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі
Однак спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за борги спадкодавця лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. Також особа може відмовитись від спадщини.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Cтаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом
1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом
1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом
1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом
1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Стаття 1265. П’ята черга спадкоємців за законом
1. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
2. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Ст. 67 Закону України „Про нотаріат” встановлює порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців. У цьому випадку, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Встановлений порядок видачі на ім’я кожного спадкоємця окремого свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, закріплює за кожним спадкоємцем право власності на спадкове майно та обов’язок проведення кожним з них державної реєстрації права на спадщину.
Питання про поділ, виділення в натурі буде вирішуватись між падкоємцями.
Правова ситуація 3
Я хочу застрахувати автомобіль. Яким чином це зробити Які верстви населення звільняються від страхування автомобіля?
У зв’язку з останніми змінами в українському законодавстві з 19.09.2011 в Україні існує тільки один тип полісу цивільної відповідальності, який поширюється на будь-яку особу, що керує авто на законних підставах. Страхувальником може виступати будь-хто. На вартість полісу впливають наступні фактори:
• Об’єм двигуна
• Місце реєстрації ТЗ
• Тип ТЗ
Звільняються від страхування автомобіля наступні верстви населення:
• Учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом
• Інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності
Право на отримання знижки у розмірі 50% мають наступні категорії громадян, але за умови, що транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.:
• учасники війни
• інваліди ІІ групи
• особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії
• пенсіонери
Правова ситуація 4
Працюю в державній установі більш 15 років. Останні декілька років погіршав стан здоров'я, часто хворію або лежу в лікарні. Маю третю групу інвалідності, зараз повинні підвищити на 2 групу. В даний час вже два з половиною місяці знаходжуся на лікарняному після операції. Скільки ще протримають не знаю, керівництву це не подобається. У якому випадку мене можуть звільнити з роботи?
Щодо розірвання трудового договору, то згідно зі ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки при вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку із трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності чи встановлення інвалідності.
При деяких захворюваннях законодавством може бути встановлений більш тривалий, ніж чотири місяці, строк збереження за працівником робочого місця. Зокрема, при захворюванні на туберкульоз працівник може бути звільнений із роботи лише за умови неявки на роботу протягом дванадцяти місяців.
Звільнення за такою підставою, так само як і за всіма іншими пунктами ст. 40 КЗпП, є правом власника, а не його обов’язком, тому застосовується, як правило, лише в разі виробничої необхідності такого звільнення.Крім того, слід мати на увазі, що звільнення працівника за п. 5 ст. 40 КЗпП для роботодавця є проблемним, оскільки за період чинності цієї норми (з 1 червня 1972 року) склалася судова практика, яка допускала звільнення працівника за п. 5 ст. 40 КЗпП лише за умови, що у роботодавця виникала виробнича необхідність у звільненні. При цьому під виробничою необхідністю малася на увазі така ситуація, за якої заміщення відсутнього непрацездатного працівника було необхідним, а перерозподілити його обов’язки між іншими працівниками або прийняти на час його відсутності іншого працівника за строковим трудовим договором неможливо. Вважалося також недопустимим звільняти працівника, якщо до закінчення періоду його тимчасової непрацездатності залишилося небагато часу.
Звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП відповідно до частини 1 ст. 43 КЗпП може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є працівник. Подання роботодавця про звільнення працівника має розглядатися на засіданні виборного органу первинної профспілкової організації у присутності працівника, на якого воно внесене. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.
Водночас на практиці досить часто виникають проблеми щодо розгляду профспілковим органом подання роботодавця на отримання попередньої згоди на звільнення працівника. Особливо у тих випадках, коли працівник перебуває на стаціонарному лікуванні й не в змозі бути присутнім при розгляді подання про надання згоди на його звільнення особисто і не уповноважує на ці дії представника чи не дає письмової згоди на розгляд подання без його участі.
Правова ситуація 5
У мене помер тато, і спадкоємцями є я, мама, моя сестра і бабуся (батькова мама). Можна дізнатисяб якщо на протязі півроку бабуся не заявить про свої права на спадок, чи є ми автоматично повноправними спадкоємцями, чи ж все-таки це питання доведеться вирішувати документально? І ще, чи можемо ми з сестрою відмовитися від спадщини на користь нашої мами?
Щодо бабусі - якщо ваша бабуся впродовж 6 міс. не подасть заяву про прийняття спадку, то вважатиметься що вона не прийняла його ( ч.1 ст. 1272 ЦКУ) . Проте вона потім може подати позов до суду для відновлення терміну на прийняття спадку, і якщо суд визнає причину пропуску шестимісячного терміну поважною, то їй буде встановлений додатковий срок. ( ч.3 ст. 1272 ЦКУ) Тому краще якщо від неї буде одержана заява про відмову від спадку (ця заява подається в нотаріальну контору по місцю відкриття спадщини).
Відносно вас - так, ви з сестрою можете відмовитися від ухвалення спадку на користь будь-якого спадкоємця, у тому числі і вашої матері ( ч 2 ст. 1274 ЦКУ). Для цього вам потрібно буде подати заяву в нотаріальну контору по місцю відкриття спадщини.
З цього приводу можна пояснити наступне, що строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину. Тому пропуск цього строку позбавляє спадкоємця права вимагати повернення майна, що перейшло до інших спадкоємців, або права на відшкодування вартості цього майна.
Разом з тим статус спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, не є тотожним статусу спадкоємця, який відмовився від прийняття спадщини на підставі ст. ст. 1273 - 1275 ЦК. Якщо спадкоємець подав заяву про відмову від прийняття спадщини і таку заяву не відкликав на момент завершення строку для прийняття спадщини, він вже остаточно, раз і назавжди позбавляється статусу спадкоємця і не має навіть теоретичної можливості прийняти спадщину. Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, проте не відмовився від прийняття спадщини має можливість вступити у спадкові відносини згідно з правилами, передбаченими частинами 2 - 3 цієї статті. Аналізуючи положення цієї даних норм, можна виділити два способи продовження строку для прийняття спадщини - позасудовий і судовий.
Позасудовий порядок прийняття спадщини після пропущення строку застосовується за наявності згоди на це усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину (абзац другий пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Судовий порядок продовження даного строку застосовується у випадках, коли інші спадкоємці, які прийняли спадщину, або хоча б один із них, заперечують проти вступу у спадщину особи, що пропустила вказаний строк; якщо спадщина перейшла до територіальної громади і немає інших спадкоємців; або усі спадкоємці, крім позивача, відмовилися від спадщини.
Підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними.
Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:
1) тривала хвороба спадкоємців;
2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Не вважаються поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини:
1) юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців про правила ст. ст. 1268 - 1269 ЦК;
2) подання заяви про прийняття спадщини за місцем проживання спадкоємця, а не за місцем її відкриття;
3) відсутність можливості вчасно звернутися до держнотконтори з причин великої черги до нотаріуса;
4) хвороба членів сім'ї спадкоємців;
5) надмірна заклопотаність на роботі;
6) тяжкий матеріальний стан спадкоємців тощо.
Водночас наведені причини є орієнтовними і оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.
Питання про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини згідно частини третьої коментованої статті вирішується в позовному порядку. Дана норма є логічним продовженням позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеною у пункті 3 постанови "Про практику розгляду судами справ про спадкування", відповідно до якої "заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за правилами позовного провадження".
Відповідачами за такими позовами, як правило, виступають інші спадкоємці, а якщо їх немає - органи місцевого самоврядування (місцеві ради, їх виконавчі комітети), місцеві державні адміністрації, нотаріальні контори.
Слід відзначити, що при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судом застосовуються інші, порівняно із поновленням строку позовної давності, підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними. Якщо заява про поновлення строку позовної давності приймається судами майже завжди за умови подання заявником достатніх доказів про те, що він не знав і не міг знати про порушення свого права, то при розгляді питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини посилання спадкоємця на незнання ним про відкриття спадщини або встановлення цього факту лише через значну кількість часу судом можуть і не братися до уваги.
Останнє твердження набуває особливої ваги при вирішенні питання про надання зазначеного строку спадкоємцям за законом. Так, практиці відомі численні випадки, коли суди обгрунтовано відмовляють у задоволенні вимог тих спадкоємців за законом, які на підтвердження своїх вимог вказують на факт окремого проживання від спадкодавця і незнання у зв'язку з цим про його смерть.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. N 4 "Про практику розгляду судами справ про спадкування" від при продовженні строку для прийняття спадщини суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, а у випадку, коли воно реалізоване, - на грошові суми (ст. 1280). Очевидно, що при формулюванні даного правила ВСУ вийшов за межі своєї компетенції і створив нову правову норму, яка суперечить ЦК. Справа в тому, що спір між спадкоємцями щодо спадкових часток може виникнути лише за умови, якщо спадкоємець, на користь якого було ухвалено судове рішення про надання додаткового строку, прийме спадщину шляхом подання відповідної заяви. На момент же прийняття судом рішення про надання додаткового строку вирішується тільки дане питання, а відтак спору про розподіл спадкового майна a priori ще бути не може.
Після задоволення судом позову спадкоємця останній за змістом абзацу третього пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повинен прийняти спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою. Безперечно, такий спадкоємець не зобов'язаний, а лише має право прийняти спадщину, однак значення наведеної норми насамперед полягає у тому, що з неї можна зробити висновок про те, що спадкоємець, якому було надано додатковий строк, позбавлений права відмови від прийняття спадщини.
У процесі розгляду судом справи про продовження строку для прийняття спадщини може бути встановлено, що спадкоємець вже прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживав спільно із спадкодавцем і протягом строку, встановленого для її прийняття, не заявив про свою відмову від неї. У подібних випадках суд встановлює лише наявність юридичних фактів постійного та спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем, а також факту відсутності відмови першого від спадщини; вирішення ж питання про продовження строку є недоцільним через те, що спадкоємець уже реалізував належне йому право на прийняття спадщини, тобто вступив у спадкові правовідносини.
Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значної кількості часу.
Прийняття спадщини спадкоємцем після спливу встановленого строку є підставою для її перерозподілу. За загальним правилом такому спадкоємцеві передається те з належного його майна, яке збереглося в натурі, а в разі втрати такого майна - він набуває право на грошову компенсацію (абзац другий ч. 1 ст. 1280 ЦК України).
Якщо майно даного спадкоємця перейшло до територіальної громади, він може вимагати передачі його в натурі, а в разі його продажу - на грошову компенсацію (ч. 2 ст. 1280 ЦК України). Ця норма позбавляє спадкоємця права на одержання майна у разі відчуження його на підставі договору міни, оскільки у такому випадку відбувається обмін майна на не гроші, а на майно.
Правова ситуація 6
Я є після смерті матері єдиним спадкоємцем приватизованої квартири на Україні, на яку не був складений заповіт. Проживаю в Росії. Які документи може зажадати районний нотаріус для оформлення спадщини?
Перш за все, при зверненні в нотаріальну контору вам при собі необхідно мати паспорт, а також бажано свідоцтво про народження.
Спадкування майна нерезидентів здійснюється за загальними правилами спадкування майна, визначеними цивільним законодавством України, однак є певні особливості. У вітчизняному законодавстві нерезидентами (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства) визнаються фізичні особи, які не є резидентами України. Чи є особа резидентом або нерезидентом визначається в залежності від наявності в неї постійного місця проживання на території України, тощо.
Специфика спадкування майна нерезидентами вимагає застосування норм відповідних міжнародних договорів і права іноземних держав. Відповідно до Закону України „ Про міжнародне приватне право„ ( ч.1 ст.70), спадкові відносини з іноземним елементом регулюються правом держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання . За допомогою права держави останнього місця проживання вирішуються підстави спадкування ( за законом, за заповітом, за спадковим договором якщо такий вид передбачений правом відповідної держави ); порядок відкриття спадщини; склад спадщини; час відкриття спадщини; заповідальний відказ; виконання заповіту; черговість спадкоємців за законом; визначення часток у спадщині; особливості спадкування окремих видів рухомого майна. За правом держави, в якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання заповіту або його скасування , вирішуються питання щодо здатності особи складати заповіт, скасовувати його, форми заповіту та акта його скасування.
З даного правила існує виключення: у питаннях спадкування нерухомого майна застосовується закон місця знаходження речі. Дане положення знаходить своє відображення у ст.71 Закону України „ Про міжнародне приватне право” спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, що підлягає державній реєстрації в Україні (ст.181 ЦК України) правом України.
У випадках якщо місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та цією державою відповідного міжнародного документа (конвенції, договору, угоди) про правову допомогу. У разі наявності такої угоди застосовується загальне правило спадкування майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє місце проживання. Винятком є спадкування нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться (п.187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами) . Тобто в будь-яких випадках оформлення спадщини на нерухоме майно, розташоване на території України, незалежно від того, був спадкодавець резидентом чи нерезидентом, здійснюється за законодавством України. При цьому не виключається можливість заведення кількох спадкових справ: за місцем відкриття спадщини після спадкодавця-нерезидента і за місцем знаходження нерухомого майна. Видача свідоцтва про право на спадщину в вигляді нерухомого майна, розташованого на території України, здійснюється у відповідності з цивільним законодавством України.
При вирішенні питань спадкування з іноземним елементом діють міжнародні конвенції та двосторонні договори про правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах . При застосуванні норм міжнародних конвенції необхідно детально досліджувати питання про спадкування, порядок і строки набуття ними чинності для України.
Необхідно зазначити, що спадкування майна нерезидентів має певні особливості оподаткування. При отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента податок на доходи сплачується в подвійному розмірі, тобто за ставкою тридцять відсотків від об’єкта оподаткування . Крім того, державні нотаріальні контори зобов’язані подавати відповідним органам державної податкової служби у строки, встановлені законом для податкового кварталу, інформацію щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за формою, визначеною Державною податковою адміністрацією .
Слід зауважити, в випадках видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріуси не виконують функції податкових агентів, оскільки особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину .
Доходи, отриманні платниками податку у вигляді вартості спадщини в межах, що підлягають оподаткуванню, включаються до складу загального річного оподаткування доходу такого платника податку з доходів і відображаються ним у річній декларації про майновий стан і доходи.
Правова ситуація 7
Чи можна повторно звертатися до одного і того ж аппеляційного суд по одній і тій же справі?
Можна якщо справа не розглядалася по суті, а перша ваша скарга була вам повернена або залишена без руху (ст. ст. 121, 297 Цивільного процесуального кодексу).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання
вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не
сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються
підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і
надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати
п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений
строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу,
сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в
день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається
неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про
повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності
дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання
вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною
третьою статті 118 цього Кодексу.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному
зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини,
що стали підставою для повернення заяви.